Відповідальність за прийняття рішення щодо переливання компонентів та препаратів донорської крові лежить на лікуючому лікарі, якщо є така можливість то за консультативної допомоги лікаря трансфузіолога. Відсутність керівних принципів застосування компонентів крові дають клініцистам широку можливість призначення трансфузій. Тяжко подолати історичну ментальність, яка роками передавалась із покоління в покоління в закладах охорони здоров’я, щодо призначення трансфузій крові, а саме «теплої крові».
На жаль на сьогодні у фахівців різних спеціальностей залишається думка, що трансфузія «теплої крові» рятує життя і ніхто навіть не замислюється, що це патофізіологічно не доцільно і вкрай небезпечно для пацієнта!
В країні відсутня система гемонагляду та облік післятрансфузійних реакцій та ускладнень. За останні десятиліття відбувся переворот у розумінні задач трансфузіології, пов’язаних з усвідомленням ризику переливання крові та її компонентів, з одного боку, і необхідністю їхнього переливання для надання допомоги пацієнтам, з іншої.
Ризиків пов’язаних з трансфузіями можливо уникнути лише шляхом тісної співпраці установ служби крові та закладів охорони здоров’я.
Стабільна ефективність клінічної практики переливання компонентів крові може бути досягнута лише за наявності наступних елементів:
- Національної політики та керівних принципів клінічного застосування компонентів донорської крові на допомогу тим, хто приймає рішення про трансфузію.
- Національного трансфузійного центру з питань клінічного використання компонентів крові та Лікарняного трансфузійного комітету на місцевому рівні для впровадження, регулярного перегляду та поновлення національної політики і керівних принципів.
- Підготовки всього медичного персоналу закладів охорони здоров’я та Лікарняних банків крові, який задіяний в трансфузійному процесі на основі керівних принципів.
- Наявності простих альтернатив трансфузії компонентів крові (аутогемотрансфузія, реінфузія і т. д. ).
- Контролю та оцінки за впровадженням національної політики та керівних принципів щодо трансфузійної допомоги.
Національна політика в області клінічного використання компонентів крові є важливим елементом стратегії забезпечення того, щоб продукти крові використовувались лише в ситуаціях, які загрожують здоров’ю та життю пацієнта, та які не можливо передбачити або вилікувати іншими методами.
Координаційною робочою групою експертів з питань розвитку служби крові разом з Мігелем Лозано було розроблено Національне керівництво з клінічного застосування компонентів та препаратів з донорської крові.
Національне керівництво буде визначати стратегію ефективного клінічного використання компонентів, препаратів донорської крові та альтернативних методів лікування.
При формулюванні національних керівних принципів клінічного використання компонентів та препаратів донорської крові були враховувати наступні принципи:
- Трансфузія компонентів крові – це лише одним елемент лікування пацієнта.
- Рішення про переливання повинно базуватись на національних керівних принципах клінічного застосування компонентів крові з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнтів.
- Використання трансфузії та інфузії обов’язково повинно базуватись на показниках розрахунків, що дозволяють отримати об’єктивні показники, які характеризують стан пацієнта, призначити доцільне і адекватне патогенетичне лікування, оцінити ефективність терапії, та уникнути необґрунтованої поліпрагмазії, запобігти виникненню післяінфузійних та післятрансфузійних ускладнень.
- Слід пам’ятати, що результати лабораторних досліджень (рівень Hb) пацієнта не становлять єдиний вирішальний фактор для трансфузії. Рішення про застосування компонентів крові повинно грунтуватись на клінічній оцінці стану пацієнта, підкріпленій обгрунтованими клінічними рекомендаціями.
- Клініцист повинен усвідомлювати що трансфузія несе в собі інфекційну та імунологічну небезпеку.
- Трансфузії компонентів крові слід застосовувати лише у випадку, коли її користь перевищує ризик, пов’язаний із введенням, і при цьому відсутні будь-які альтернативні варіанти.
- Підготовлений фахівець повинен спостерігати за пацієнтом, якому проводилась трансфузія та негайно реагувати в разі виникнення післятрансфузійних реакцій та ускладнень.
Стандартизація трансфузіологічної допомоги, за рахунок впровадження керівних принципів, клінічних настанов та протоколів застосування компонентів донорської крові та її препаратів знизить потреби в алогених переливаннях і витрати на охорону здоров’я, забезпечуючи при цьому доступність компонентів крові для пацієнтів, яким вони насправді потрібні.
